Багрянець ночі догоряв

Багрянець ночі догорав,

А день новий уже вставав.

Погасла зіронька вгорі,

Схилились в тузі явори.

Ти молодий безвусий був,

Ганяв завзято голубів.

Та не дожив до сивини...

З чужої не вернувсь війни.

Під Кандагаром ліг в бою.

Хто виправдає смерть твою?

За що, скажи, ти воював?

За що життя своє віддав?

На скронях в друзів сивина.

Тебе поглинула пітьма.

Лишився вічно молодим,

І не розсіявсь сивий дим.

Ще БеТееР не догорів,

Тюльпан у горах не розцвів,

Де краплю крові з висоти

Вловить в долоню ти не встиг.

Упала крапля на траву,

Ти молоду лишив вдову-

Мадонну і мале дитя.

Росте синок - твоє життя.

Їх щастя гірке, як полин.

Без батька підростає син.

Нестерпний біль у серці тім.

Осиротів без тебе дім.

Для них твоя зоря горить:

В серцях ще довго будеш жить.

Прилинеш птахом навесні,

Бузком розквітнеш у вікні.

                                                 Віра Кухарук

   Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме цього дня  1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.

   Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами.

   Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. 

   Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.

   У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.